Сторінка:Джек Лондон. Смок Беллю (1948).djvu/81

Цю сторінку схвалено

Багато днів блукав він серед хаотично розкиданих ярів та пагорків, що не вкладались в ніякий розумний топографічний плян. Здавалося, ніби їх порозкидав якийсь космічний жартівник. Даремно шукав він річечки або струмка, що тік би до Мак-Квесчен або Стюартової річки. Налетіла гірська буря, що хугою забушувала серед розкиданих високих і низьких перевалів. Над смугою лісів, без вогню, він два дні йшов наосліп, шукаючи затишку у нижчому місці. На другий день він підійшов до краю величезного палісада. Сніг падав такий густий, що Смокові не видко було пдніжжя стіни, і він не зважився спуститися. Він закутався у свою одіж і збив собак навколо себе, у глибині сніжних заметів, але не дозволив собі спати.

Вранці хуґа втихла. Він виповз на розглядини. По за всякими сумнівами, за чверть милі нижче лежало замерзле, вкрите снігом озеро, де навколо височіли зубчасті верхів'я. Це відповідало описам. Ідучи наосліп, він знайшов Озеро Несподіванок.

— Влучно названо, — пробубонів він, спускаючись за годину до його берегів. Купки старих сосен були тут єдиними деревами. По дорозі він натрапив на три снігом присипані могили, що були відзначені аби як обтесаними стовпами зі стертими написами. Там, де кінчалися дерева, стояла маленька старезна хатка. він потяг за клямку й увійшов. В кутку, де колись було ліжко з соснових гілок, лежав кістяк, ще загорнутий в облізле хутро, що потліло на шмаття. Останній одвідувач Озера Несподіванок, був висновок Смока, коли він підняв грудку золота завбільшки за два його кулаки. Окрім цієї грудки була ще повна посудина самородків, кожний завбільшки з грецький горіх. бруд на них показував, що їх не промивали.

Все тут так відповідало оповіданням, що Смок був певен що те золото з дна озера. Під багатьма футами криги воно було недосяжне; нічого тут не вдієш; і він з краю полісада кинув прощальний погляд назад, униз на свою знахідку.

— Гаразд, шановне озеро, — сказав він. — Можеш собі залишатися тут. Але я вернуся, щоб осушити тебе, якщо страхіття не вхопить мене. Я не знаю, як я трапив сюди, але я знатиму шлях, яким звідси вийду.