Минуло пів години, і протягом них Смок не грав. Тоді поставив десять долярів ма «34» і виграв.
— Щастя, — прошепотів Шорті.
— Зовсім ні, — так само прошепотів Смок у відповідь. — Це моя система. Правда, вона не погана?
— Ви не можете переконати мене, — сказав Шорті, — Щастя приходить ріжними шляхами. Ви можете думати, що це система, але це не так. Система тут неможлива. Вона ні до чого. Вам просто щастить.
Смок тепер перемінив спосіб гри. Він ставив частіш поодинокими марками, розкидаючи їх тут і там, і частіше програвав, ніж вигравав.
— Залиште, — порадив Шорті. — Забирайте гроші. Ви виграли тричі і взяли тисячу. Більше ви не виграєте!
В цей мент кулька почала кружляти, і Смок кинув десять марок на «26». Кулька упала на «26», і круп'є знов виплатив йому триста п'ятдесят долярів.
Як ви вже берете щоразу, то бийте їх до краю, — сказав Шорті. — Тепер ставте двадцять п'ять.
Минуло пів години, і за цей час Смок програвав та вигравав на розкидані маленькі ставки. Тоді з раптовістю, що характеризувала його великі ставки, він поклав двадцять п'ять долярів на «подвійне зеро», і круп'є виплатив йому вісімсот сімдесят долярів.
— Розбудіть мене, Смоку. Я сплю, — простогнав Шорті.
Смок посміхнувся, заглянув у свою записну книжку та почав щось обраховувати. Він раз-у-раз виймав свою записну книжку і час од часу щось туди записував.
Навколо столу збився густий натовп, грачі пробували ставити на ті самі числа, що й він. Тоді він перемінив гру. Десять разів підряд він поставив десять долярів на «18» і програв. Бачучи це, його покинули найупертіші. Він перемінив число і виграв удруге триста п'ятдесят долярів. Негайно грачі повернулися і знов покинули його після серії програних ставок.
— Залиште, Смоку, залиште, — порадив Шорті. — Навіть найбільшому щастю колись край приходить, отож і вашому прийшов край. Ви вже не виграєте.
— Я хочу ще зробити одне коло перед тим, як розраховуватись, — відповів Смок.
