Смок попрямував до фаро-столу, але Шорті схопив його за руку.
— Почекайте. Я почуваю, що зараз повинно пощастити. Поставте цього доляра на рулетку.
Вони підійшли до столу з рулеткою, поблизу шинквасу.
Почекайте, поки я скажу, — порадив Шорті.
— Чи не думаєте ви сказати, що я маю якийсь шанс за цим столом? — зауважив Смок.
— Такий самий, як і решта грачів
— Але не такий добрий, як у того, що веде гру.
— Чекайте і дивіться, — сказав Шорті. — Тепер ставте!
Той, що вів гру, саме пустив маленьку кульку з слонової кістки по рівному обводу колеса, що крутилося. Смок біля нижчого краю столу, через плече іншого грача, кинув навманя доляра. Він покотився по зеленому сукні та спинився якраз у середині числа «34».
Кулька спинилася, і той, що вів гру, проголосив: «тридцять чотирі виграє». Він згріб зі столу гроші і біля Смокового доляра поклав ще тридцять п'ять долярів. Смок узяв гроші, а Шорті поляпав його по плечі.
— Оце, Смоку, було справжнє щастя. — Як я відчув його? Цього не розкажеж. Я тільки знав, що ви виграєте. Якби цей доляр попав на яке інше число, він однаково б виграв. Коли прийшло щастя, йому ніщо не завадить.
— Припустімо, що вийшло б «подвійне зеро», — спитав Смок, коли вони йшли до шинквасу.
— Тоді ваш доляр попав би на «подвійне зеро», — відповів Шорті. Це вже неминуче. Щастя є щастя. Ходімо назад до столу. Мені щастить, і, давши вам виграти, я можу ще й сам виграти на кілька чисел.
— Ви граєте по системі? — запитав Смок хвилин через десять, коли його товариш поклав уже з сотню долярів.
Шорті сердито крутнув головою, розкидав ставки на «3», «11» та «17» і кинув невеличку ставку на «зелене».
— Хай чортяка вхопить усіх йолопів, що грають по системі, — відповів він, коли круп'є згріб зі столу гроші.
