Сторінка:Джек Лондон. Смок Беллю (1948).djvu/50

Цю сторінку схвалено

витяг свою свічку та запалив її. Ті, що йшли позаду, радісно привітали це. У безвітряній тиші вона горіла ясно, і він міг швидше йти.

— Це справжній похід, — сказав Шорті, — або, може, всі вони сновиди?

— Але ми на чолі походу, як би там не було, — відповів Смок.

— О, я не знаю  Можливо, це світляки спереду. Мабуть це все світляки, і цей, і он той. Подивіться на них. Вірте мені, що там справжній потік людей спереду.

Вони пройшли милю по уламках криги до західнього берега Юкона, і свічки освітлювали їм виткий шлях. А позад їх, на високому березі, з якого вони зійшли, було далеко більше свічок.

— Слухайте, Смоку, це не похід, а повінь якась. Їх мусить бути попереду нас з тисячу осіб, та ще позаду тисяч з десять. Тепер послухайтеся людини, що годиться вам у дядьки. Мої поради завжди до речі. З цього походу нічого путнього не вийде. Давайте вернемося назад та заляжемо спати.

— Краще б вам берегти свій дух, якщо не хочете відставати, — відповів похмуро Смок.

— Овва! У мене куці ноги, але як я приналяжу на них, то, не надриваючи м'язів, зажену всіх, що отут на кризі.

І Смок знав, що той каже правду, бо давно вже спостеріг феноменальну витривалість свого товариша, що до ходьби.

— Я все затримувався, щоб дати вам трохи переваги, — під'южував його Смок.

— А я все наступаю вам на п'ятки. Коли ви не можете йоти швидше, пустіть мене наперед і держіться.

Смок наддав ходи і швидко наздогнав найближчий гурт людей.

— Піддайте пари, Смоку, — підгонив його Шорті. — Переженемо цих непохованих мертвяків. Це їм не похорон. Беріть вола за роги, як це ви колись робили.

Смок нарахував вісім чоловіків та двох жінок у цьому гурті, а раніш, ніж вони проклали шлях через прибережну кригу, вони проминули другий гурт, де було двадцятеро. За кілька футів від західнього берега шлях ухилявся на південь, переходячи з брилуватої криги на лід, рівний, як скло. Крига подекуди була захована під кількома футами снігу. По ньому слалася вузькою смугою стежка для санок, втоптана тільки на два фути завширшки. Збоку ноги загрузали в сніг по коліна, а то й глибше. Шукачі золота, яких вони