— До ста чортів гроші! — гукнув Шорті. — Несіть віскі. Тепер, коли все пройшло, у мене заклякли ноги. Мабуть, я застудився.
Вранці, як і звичайно, вони були поміж останніх, що виїздили човном. Брек не мав досвіду, як керувати човном і мав тільки дружину та небожа за помішників, а проте зняв свого намета, навантажив човна та вирушив з першим проблиском світла. Але Спреґ та Стайн не квапились. Вони ніби й не розуміли, що ось-ось можуть стукнути морози. Вони удавали хворих, затримувалися та ставилися з недовір'ям до роботи Кіта та Шорті.
— Я цілком згубив мою повагу до Бога, побачивши, що він міг створити оцих двох виродків у людській подобі, — в такий спосіб висловив якось Шорті свою огиду.
— А ви зате справжня людина, шоб там не було, усміхнувся Кіт до нього. І це примушує мене поважати Бога, коли я дивлюся на вас…
— Він справді зробив з мене щось? — намагався Шорті заховати свою ніяковість від цієї похвали.
Шлях водою перетинав Озеро Ле Барж. Там не було бистрини, що допомагала б їм пливти, і через усю цю просторінь в сорок миль завдовжки вони мали посуватися на веслах, хіба що, може, знявся б ходовий вітер. Але пора ходових вітрів уже минула, і лютий північний вітер віяв їм напроти, піднімаючи на озері хвилі, що проти них було майже неможливо гребти. В додаток до цього почав падати сніг. Вода бралася кригою на веслах, і один чоловік мусів весь час зчищати її сокирою. Примушені взятися за весла, Спреґ та Стайн явно байдикували. Кіт навчився всім тягарем налягати на гребки, але він зауважив, що його господарі тільки удавали, що гребуть з усієї сили, а з насправді лише черкали веслами по воді.
Через три години Спреґ покинув гребти і сказав, що треба повернутися назад, до гирла річки та отаборитися там. Стайн підтримав його, і пропало кілька миль, що на них покладено було стільки праці. На другий та на третій день була та сама даремна праця. В гирлі річки зібралася ціла флотилія з-понад двох сотень човнів, ще ненастанно прибували з Білого Коня. Щодня їх прибувало сорок чи п'ятдесят, і лише два або три пробивалися до північно-західнього берега озера і не верталися назад Тепер крига почала вже відкладатися тонкими смугами Неминуче мала стати вода.
