— Ходімо, ви, диво витривалости, — відповів Кіт. — ви забули вашу ведмедину та одну пару білизни.
Але Джон Беллю похитав головою.
— Я боюся, що роблюсь застарий, Кристофере.
— Вам тільки сорок вісім років А хіба ви забули, що мій дід, сер, ваш батько, старий Ісаак Беллю, убив кулаком чоловіка, коли йому було шістдесят дев'ять років?
Джон Беллю скривився, але змовчав.
— Дядю, я хочу вам сказати щось важливе. Я ріс лордом Фаунтлероєм, але я можу тепер більше за вас носити та загнати вас у переходах. Можу також покласти вас на лопатки, або звалити ударом кулака.
Джон Беллю простяг свою руку й урочисто сказав:
— Кристофере, мій хлопче, я вірю, що можеш Вірю, що ти можеш це зробити навіть з оцим пакунком на спині. Ти досяг цього, мій хлопче, хоча як це неймовірно.
Кіт робив свою кругову мандрівку останнього переходу чотирі рази на день, себ-то він робив щоденно двадцять чотирі милі, дряпаючись на гору, при чому дванадцять миль він зробив з поклажею в сто п'ятдєсят фунтів. Він був стомлений, але пишався своєю витривалістю. Фізичний стан його був чудовий. Він їв і спав як не їв і не спав ніколи за життя свого, і коли наблизився кінець роботи, він мало не засумував.
Одна проблема хвилювала його. Він знав з досвіду, що може впасти з стофунтовим тягарем на спині і залишитися живим. Але він був певний, що як упаде з цими додатковими п'ятдесятьма фунтами на шиї, то скрутить собі в'язи. Кожну стежку через болото, що протоптували тисячі носіїв, швидко затягало знов, і вони без кінця мусіли протоптувати собі нові стежки. І якраз підчас прокладання такої нової стежки, він розв'язав цю проблему зайвих п'ятдесяти фунтів.
М'яка багнюка піддалася під ним, він похитнувся й упав ниць. П'ятдесятифунтовий пакунок вдавив його обличчя в болото і скотився геть, не скрутивши йому в'язів. Зі стома фунтами, що залишилися у нього на спині, він зіпнувся на карачки. Але не просунувся далеко. Одна рука загрузла до плеча, і він ліг щокою в болото. Коли він витяг цю руку, загрузла друга. В такому стані було неможливо скинути ремні, а стофунтовий тягар на спині не давав йому встати. Спи-
