Сторінка:Джек Лондон. Бог його батьків (1927).djvu/99

Цю сторінку схвалено
 
НЕРОЗКАЯНИЙ ЯН.

Ні один закон, ні людський, ані божеський, не сягає за 53° північної широти.

Ян качався на долівці, дряпаючись і копаючись. Він боровся тепер руками й ногами, боровся люто, мовчазно. Двоє з трьох, що повисли на ньому, гукали, даючи один одному вказівки, і намагалися скрутити невгамовного волосатого чорта. Третій страшенно заводив: палець його був у Янових зубах.

— Кинь, Яне, змагатися й заспокойся! — задихавшись, промовив Червоний Біль, схопивши Яна міцно за шию.

— Чому ти не хочеш по-людському піддатися, щоб ми тебе повісили?

Але Ян не випускав пальця з рота, качаючись по шатряній долівці та перевертаючи горшки й каструлі.

— Ви не джентльмен, сер, — докоряв йому містер Тейлор, тіло йому рухалося, слідом за пальцем, якого він намагався як-небудь вирвати з Янового рота.

 Ви вбили містера Ґордона, найхоробрішого і найчеснішого із джентльменів, що їздили непротоптаними шляхами на собаках. Ви безчесний вбивця, сер.

— З вас кепський товариш, — перебив його Червоний Біль. — Будь ви чесна людина, то віддали-б себе повісити без усякого скандалу.