рег. Сівши на китоловну лодку Північна Зоря, я поїхав до Аналяски, а звідти аж до Сітки, полюючи на видр. — Тоді я стрінувся з Щасливим Джеком, — ви його знаєте?
— Я колись доручив йому свої речі в Колумбії, — обізвався Дик: — Він був людина нестримана; здається ж так? Любив страшенно жінок і віскі.
— Він самий і є. Ми ж їздили з ним торгувати аж два сезони ковдрами і всякою всячиною. Потім я здобув собі власну шлюпку, і, щоб не залишити його самого, поїхав на Джюно, де й зустрів Кіллісну; я її просто звав Тиллі. Зустрів її на березі, на індійському бенькеті. Вождь Джордж, щойно закінчивши сезонну торгівлю із Стиксами, за Перевалами, приїхав з Дайї мало не з цілою половиною свого племени. На танцях було багато сивашів, і лише я один білий. Ніхто мене не знав, опріч декількох молодих індійців, яких я зустрів по дорозі до Сітки, але історію кожного з них я вже знав від Джека-Щасливця.
— Всі розмовляли чінукським діялектом, і не догадуючись, що знав я його краще, ніж вони, — найбільше ляпали язиками дві дівчині, що втікли із Міссії Гейна, що на Лінському каналі. Вони були такі чепурненькі, чарівні дівчатка, — мені навіть прийшло на думку позалицятися до них, — але вони були такі молоденькі! Бачите, — в них були трошки гостренькі язики. А як я до того ще й був новою людиною, то вони й почали глузувати з мене: і на думку їм не спадало, що я розумію кожнісіньке їхнє слово.
Наче не примічаючи цього, я почав танцювати з Тиллі, і що більше ми танцювали, то більше подобались одно одному.
