я дам вам ще одну тисячу доларів. Я ж відповів її: — Так, мадам, їдьмо скоріше!
Тепер, — гадаю я; — ці дві тисячі доларів уже мої, напевне мої. Хвалько хлопчина! А тут з'являються ще люди із Серкл-Сіті й кажуть, що Дейвід Пейн повернувся до Давсону. Так що ми з місис Сейзер зовсім не поїхали. Так, мусье, сьогодні мені мадам сказала таке: — П'єре, купіть човна і все, що потрібно. Завтра поїдемо проти води! — Ага! Так, завтра ми їдемо. Отой проклятущий Сітка Чарлі взяв 500 доларів за човна. От клятий!
Отже другого дня, коли Джек Куран оповів усе, що чув напередодні, увесь Давсон цікавився питанням, хто цей Дейвід Пейн, і які його стосунки з Карен Сейзер.
Того ж самого дня, як сказав П'єр Фонтен, місис Сейзер із своїми вояжерами поплила на причалі вздовж східнього берега до міста Клондайк Сіті, а потім попростували вони до західнього берега, щоб уникнути кручі, і, нарешті, зникли на півдні серед лабіринту островів.
— Так, мадам, це й є те саме місце. Один, два, три острови нижче ріки Стюарт. А ось і третій острів.
Так кажучи, П'єр Фонтен уперся жердиною об берег і повернув кермо проти течії. Жвавий метис швидко вискочив з мотузом на берег і прив'язав човна.
— Зачекайте хвилиночку, мадам; я піду подивлюсь.
Він зник за краєм берега, звідки донісся цілий хор собачих голосів; але через хвилину знову повернувся.
— Так, мадам, це та сама хатина. Я розві-
