що важливе вам запропонувати. — Гей, Кентуки, чи знаєте ви що-небудь про Лінчів шуд?
— Так, сер. Це установа вільних людей і джентльменів, установа старовинна, користується великою пошаною й досі. Підкуп може бути звичайним явищем усюди, але Лінчів суд завжди судить правдиво й без затримки, та й видатків не потребує. Так, правду кажу вам, сер, що без видатків.
— Закон можна купити й продати, але в цій культурній країні правда вільна, як повітря, яке вдихаємо, міцна як той спирт, що його п'ємо, і швидка як…
— Та годі-ж бо вам базікати, — перебив Лавсон цю чудову промову. — Краще довідаймось, чого цей халамидник хоче.
— Так ось що, Кентуки, — промовив Ян. — Скажіть мені, чи Лінчів шуд вішає людину за вбивство другої людини?
— Так, сер, якщо є певні докази. Ну, а в цій справі доказів чимало: тут можна повісити з дванацять молодців, — додав Червоний Біль. — Ось, що Яне.
— Не ваше діло, Білю! З вами я поговорю згодом. Тепер, Кентуки, скажіть мені таку річ: — А якщо Лінчів шуд не повішає тієї людини, то що-ж тоді?
— Якщо суд Лінчів не повісить людини, то вона вільна, і руки її очищені від крови. Ну, а далі, сер, наша велика конституція ухвалила таке: жодної людини не можна двічі притягати до кари за те-ж саме злочинство, ні ділом, ані словами.
— Значить, таку людину не можна розстріляти чи вдарити її довбнею по голофі, або зробити з нею щось подібне?
— Ні, сер, не можна.
