я стягнути вітрила і почала ся ловля. Та хоч риба і заходила у сїть, я нароком випускав єї, щоби на часї зискати. Так минула нам година.
Що-ж поспитав Мулей, ще нїчого доси не вловив?
— Чари чи вроки наслано нинї на нас, відрік я, вже ось годину закидаю сїть, а риби нї одної.
Що тут чинити турбував ся Мавр, без риб вертати не можна, бо Сіді Мустафа лютив би ся страшенно.
Знаю я одно місце дуже рибне, але далеко відси на полудне. Там моглиби ми риб доволї і борзо наловити.
Га! то плиньмо тамки, пристав Мулей і не доміркувуючись нїчого, розіпняв вітрила.
Звернули ми на полудне як-раз в противну сторону від берегів іспаньских, до котрих задумував я плисти, та не вважаючи на се, порішив я тїкати куданебудь, щоби тільки на свободї опинитись — а проче здав на проізвіл судьби.
Сонце скотило ся вже до западу, а ще нї одної риби не було в скрини. Мулей, не догадуючи ся нїчого, не завважав, що пливемо дальше нїж звичайно. Місто Салє, хоч положене на горі, щезло нам вже з очий і тільки пустий беріг маячів на милю від нас. Тодї приказав я Маврови стягнути вітрила, а коли він наклонив ся привязувати верівку до судна, ухопив я єго в пів і кинув в море. Мулей пірнув у воду, але по часови виплив знов верхи і прямуючи до лоди, молив, щоби єму житя не відбирати. В сю мить прицїлив ся я до него з рушницею і закликав: — Не займай нас, а то згинеш! Не думаю тобі нїчого злого робити і не зроблю, тільки остав мене в спокою. Знаю, що вмієш плавати як риба, тимто і легко дохопиш берегів. Я наважив ся утїкати і хочби прийшло ся тебе убити, на залишу моєї постанови.
Почувши се Мулей, завернув до берега і певно доплив ща-
Робінзон Крузо 2.
