Заохочений ввічливостию незнакомця, розповів я єму по щирости свої пригоди. Моряк, вислухавши усего, сказав:
То ти, ледащо, так по просту утїк з дому без дозволу родичів. Се негарно, та знов і годї тебе так дуже за се винувати. Кождий молодий мусить вишуміти до часу — впрочім бачу, що був би з тебе добрий моряк. Коли вернеш тепер до дому, батько насварить, а і випарити шкіру не пошкодило-б. Та що там жартувати! так вертати не можеш, усї тебе висьміють і тільки…
— Що-ж менї чинити? прошепотїв я, паленїючи по уха. — Знаєш хлопче, сподобав я тебе — може тому, що і я колись, правду сказати, був такий ледащо, а бачиш, вийшов на людий. Не відраджую тобі їхати домів, але бути в Льондонї і повертати з порожними руками — се якось не слїд. От, знаєш що? за три днї пливу до Африки до Ґвінеї[1], де богато ґвіней заробити можна. Коли не від того, їдь зі мною. Маю, славити Бога, чимале майно — добру жінку, тільки дїтий не дав нам Господь. Беру тебе отже в ту подорож за сина і випожичую тобі 40 фунтів штерлїнґів. Закупимо за сї гроші всїлякі товари сталеві, бавовняні, бинди, шклянні пацьорки та другі дрібницї, котрі можна між Неґрами легко переторгувати на золото і кість слоневу, сто раз вартнїйші від нашого набору. Наколи торговля нам гарно поведе ся, заробиш добрий гріш. Тодї віддаш менї пожичені гроші, а з баришем вернеш домів. Дорога не буде тебе нїчого коштувати, бо везу тебе там і назад даром. В дорозї познакомиш ся з моряцкою службою і звичаями, і батько певно простить тобі, наколи побачить, що за той час не їв ти даром хлїба, а придбав гроша і розуму.
Ті слова сповняли найгорячійші мої бажаня і давали нагоду оправдати мій непослух і жадобу плавби. З радостию пристав я на усе, і в три дни опісля, хіснуючись догідним вітром, підняли ми якор і поплили знов на море.
- ↑ Ґвінея, західне побереже Африки, над заливом Ґвінейским.
