чі і 7 шаблюк. Крім того прикріплено чотири топірцї на довгі дручки і роздїлено сокири поміж тих, котрі не мали шаблюк. Велику пушку і три фальконети наряжено карабіновими кулями.
Европейцї уставили ся по конець лїска, що окружав замок; на горбку серед гущавини поміщено два фальконети під доглядом Еткінса, батька Пятницї і чотирох Іспанцїв — осталі двайцять люда і двох Англичан під проводом Дон Хуана заховали ся поза обривами скель в в хащах підніжа узгіря. Жінки вдерли ся на стрімку стїнку, забравши луки і стріли, з котрими вміли поводити ся. В крайнім случаю порішено заперти ся в замку і відти бити ворога.
Дикі подїлили ся на три віддїли: перший, зложений з шести люда, ішов передом гейби на обзорини. За ним в 100 кроків ступало сорок других, уоружених в мечі і луки, — наконець решта звих 160 голов замикала похід півкругом. Всї повагом посували ся в лісок, знать відкрили передше, що тамки заховані жителї острова.
Европейцї пропустили передню сторожу, не чіпаючи єї зовсїм, — але коли середний віддїл наближив ся на далечінь стрілу, загреміла величезна сальва споза скель, а кільканайцять диких повалило ся трупом на землю. Безмежний острах запанував поміж Караібами, митю пустили ся на втїкача і щезли у лісній гущавинї.
Поселенцї хотіли їх здоганяти, але Дон Хаун на се не позволив, бо побоював ся, щоби дикі, очунявши з переполоху, не окружили їх в чистім поли, де мусять переважаючі числом побідити.
І се справдї показало ся вельми розумним, бо незабаром знов пронесли ся крики, і Караіби випали з лїса. Передом біг муж великаньского росту з пучком червоних пер на високо звязаній чупринї. На лївій руцї мав великий щит з черепашиної шкаралупи, — в правій держав тяжкий деревляний меч, по обі сторони наїжений острими кремінцями.
Іспанцї припустили їх доволі близько, а відтак аж повитали їх влучними вистрілами. Та хоч кільканайцять Караібів знова пало, решта бігла хоробро вперед, викидуючи сотню стріл, з котрих дві ранили Іспанцїв.
