Пане! будьте спасителем і защитником нещасних, а Бог се вам нагородить.
Вспокійте ся! я Англичанин як і ви і бажаю вам добра. Бачите, нас тільки двох тутечки, але маємо доволї оружа й амунїциї. Скажіть проте щиро, що вам приключило ся, і як можемо стати вам у пригодї.
Довга се істория, почав найстарший, і либонь чи старчить часу єї розказати, бо кождої хвилї можуть повернутти наші вороги. Ось єї зміст: Я капітан корабля, що стоїть оттам на якорі при острові. Мої люди збунтували ся і хотїли мене спершу вбити, та другі просили за мною, так і порішено наконець полишити нас на сїм острові мене з поручником і одним подорожним,котрий противив ся злочинникам.
Ходіть за мною! — сказав я, завертаючи у лїсок. Коли спинили ся ми в гущавині, промовив я до нових товаришів, отсими словами:
Панове! я готов допомогти вам побідити ворохобників, але ставлю два услівя.
Приймаємо ся усїх! — закликав капітан.
Стрівайте, а послухайте вперед! Перше: жадаю, щоби ви у всім безусловно мені покорили ся. Оруже, яке вам даю, звернете на кождий зазив — і не будете в нїчім нам шкодити. Друге: наколи при моїй помочи добудете корабель, перевезете мене з товаришем і усїм найном даром до Европи.
А ми ставимо ще трете — крикнув одушевлений капітан — будемо бороти ся за вас до послїдньої каплі крони, а за підмогу жертвуємо 2,000 фунтів стерл.
Оборону приймаю, але нагороди не хочу. Я сам доволі богатий, та й дїла милосердія не годить ся за гроші робити.
Простїть, наколи вразили ми ваші почуваня — сказав капітан, стискаючи мою руку.
А тепер до роботи! Ось тут маєте три мушкети і амунїцию, крім того три шаблюки. Думаю, що найкраще напасти на сплячих, а коли прочі прокинуть ся і стануть просити помилованя, можемо їм дарувати житє.
Нї, — закликав капітан. Правда, ті драбуги провинили ся тяжко, та не всі з них однаково виноваті. Двох іно заслугує
