Цю сторінку схвалено
до батьків я не міг вернути, а тому й не ручу, чи був би вернув, якби міг.
Мій пан виїзджав часто гарною лодкою зі мною і ще з одним мавром, своїм вірним слугою, далеко на море на проїздку. Тоді я з мавром ловив рибу, а пан лежав собі в каюті, що була по середині лодки. Одного дня мого пана запросив якийсь маврійський вельможа в гості. Лишився на лодці я та мавр. Я порадив маврови — бо вже й говорити трохи по їхньому навчився — що добре би було вибратися на ніч ловити рибу, аби пан мав рано свіже снідання. Мавр послухав мене і сказав, що поїдемо. Тоді я крадьки від усіх переніс із корабля на лодку стрільбу, трохи куль і пороху тай досить харчів і подумав собі:
— Сьогодні — або ніколи!
