Ця подорож була найщасливіша з усіх, які я потім відбув. За два місяці ми щасливо, без пригоди, вернулися до Анґлії — і уявіть собі мою втіху: за свої дрібниці, вартости 2 фунтів штерл., я наміняв у муринів стільки золотого піску і всяких невиданих у нас річей, що в Льондоні продав це за 350 фунтів! Моїй радости не було кінця — але разом з тим збудилася і моя ненаситність і жажда нових пригод.
На превеликий жаль мій добрий друг, цей капітан корабля, вмер нагло, зараз по повороті до Льондону. Я оплакував цю добру людину і вже було думав вертатися до родичів. Та коли почув, що за два дні рушає до Африки другий корабель, я знову забув про все і лишивши 200 фунтів у вдови по капітані, а за 100 накупивши всяких дрібниць для муринів, я всів на корабель і поїхав.
Та велике нещастя, яке мене тепер стрінуло,
