| На місці цього тексту повинне бути зображення. To use the entire page scan as a placeholder, edit this page and replace "{{missing image}}" with "{{raw image|Данило Лепкий. Сплачений довг. 1909.pdf/34}}". Otherwise, if you are able to provide the image then please do so. For guidance, see en:Wikisource:Image guidelines and en:Help:Adding images. |
поводив очима в округ себе. Люди збігали ся та обступали старого капраля, керницю та великий камінь.
— Ну, пане капраль, буде вже того бубненя; що нового?! — кричав старий, бородатий Іцко з під млина.
— Чекай, най зійдуть ся люди! — казав капраль і бубнив ще міцнїйше!
— Добре вам десь заплатили!… тож то бубните!.. і по вас так не забубнять! — приговорюючи, покепковували жиди.
Тим часом і Кудлич з сином прибіг з цїкавости до юрби людий, що обступила старого капраля. Старий вкінци перестав бити в бубен, обтер довгі, стріпасті вуси, глянув по людях, відкашельнув, силюнув та проголосив захриплим, грубим голосом:
„Тому тиждень якісь рабівники-злодюги закрали ся до двора пана Сорочковського і забрали много всякої всячини; — а найважнїйше взяли вони з розбитої зелїзноі каси невеличку зелїзну скриночку, в якій були дорогі перли, брилянти, золото та всякі дорого-
