або охорони громадських та иншик установ, згідно з ст. 6 Закону про причім, коли цим установам надається і право користування з таких участо це право може бути обмежено тими чи иншими умовами, між і иними і другою певноі оплати вартости користування. При встановленні таких умов та приймати на увагу як видатки по догляду за такими лісовими участками инші, так і всі прібутки з них.
Всі справи про передачу лісів до державного, громадського, приватного чи иншого користування розглядаються земельними Управами при обов'язовій участі Губерніяльних та Повітових Лісничих; при незгоді Повітового Лісничого з постановою Повітовоі Земельноі Управи, справа передається на розгляд Губерніяльноі Земельноі Управи, а при незгоді Губерніяльного Лісничого з постановою Губерніяльноі Земельноі Управи, справа передається на вирішення Лісового Департаменту. Неопротестовані Лісничами постанови земельних Управ можуть переводитися в життя, але тільки тимчасово. А остаточне затвердженя всіх справ, як про передачу лісів, так і про умови користування належить Міністерству Земельних Справ.
Разом з лісами та лісовами площами (ст. 2 Закону про ліси) обов'язки переходять і лісові будівлі та споруди лісогосподарського значіння: мости, понтони, дренажи, телефони, пожежні башти, сторожки, помешкання для адміністративних робітників та инше. Що ж до підприємств господарсьско-промислових та виноводських (парні, смолокурні, тартаки тощо), то ці підприємства, коли влаштовані в межах лісовоі дачи і тісно сполучені з господарством, в разноі обхідности тимчасово можуть використовуватись для потреб господарст на арендних умовах. Відомости про підприємства, необхідні для лісового господарства, негайно по виясненню справи, надсилаються Повітовими Лісничими, Лісового департаменту і Губерніяльного Лісничого. Остаточне придбання таких підприємств для потреб лісового господарства може бути переведено в пораграф ст. 7 Закону про ліси, причім оцінка іх установляється утвореними за Законом про реманент від 23 Березня 1919 року Повітовими та Губерніяльними о ними Комісіями в складі представників: Земельноі Управи, Народньоі Управи,Міністерства юстиціі, Державного контролю, Міністерства Внутрішніх Справ, Кооперативів, Селянськоі Спілки, Губерніяльного або Повітового Лісничоничого.
Цими ж комісіями встановлюються умови тимчасового арендного користування.
Остаточне вирішення справ з придбанням зазначенних вище підприємств належить Лісовому Департаменту.
Лісові участки, як першоц такі другоі черги, в яких Губерніяльні та Повітові Лісничі ще не встигли встановити порядкування згідно з інструкцією, підлягають, як то зазначено вище, догляду Повітових та Волосних Земельних Управ які охороняють ці ліси і стежать за правильністю користування в них, звертаю-
