дарствах тільки в рахунок тієі площі, яка в порядку Закону про землю встановлюється, як найбільша норма наділення землею одного господарства для кожної місцевости. У всякім разі така норма, згідно з ст. 5 літ. а. Закону про ліси не може перевищувати 15 десятин.
Але при залишенню при окремих господарствах лісових участків, цілком недопустимий поділ лісових дач на участки для наділення окремих господарств, або виділ з таких дач хоч би одного участку для зазначеної мети. При окремих господарствах можна залишати ліс для користування тільки з участків площею не більш 15 десятин, і коли такі участки для зазначеної мети будуть призначені цілими, неподільними, для користування одного чи де кількох бувших власників і то тільки з тих участків, які мають місцеве значіння, переважно з лісом дров'яним, або дрібним чи середнім будівельним.
В крайніх випадках і більші лісові участки в загальнім порядку наділення землею можуть бути передані для лісового користування бувших власників, але тільки в тім разі, коли ці участки належали селянським товариствам і передаються в такім розмірі на кожне господарство, в якім вони можуть бути наділені в рахунок тієі земельної плопці, що передаватиметься в порядку Закону про землю.
Одначе, участки площею і менш 15 десятин, але з цінних будівельним лісом, а також і окремі невеликі (до 15 десятин) участки, що разом з иншими, близько лежачими, можуть скласти одну господарську лісову одиницю, також мусять передаватись до державного порядкування. До цієї ж категорії мусять бути зараховані і ті лісові участки, що через ті чи инші причини мають загальне-державне чи громадське значіння і повинні зберегатись чи доглядатись з особливою увагою; сюди відносяться лісові пам'ятники природи, парки, науково-досвідні участки, захистні лісові участки (які скріпляють береги річок, узбочи ярів чи гір, затримують сипкі піски то що) та инші подібні.
Отже, у приватнім користуванні бувших власників можна залишити тільки такі лісову частки з дров'яним, або дрібним чи середніх будівельним лісом, що не мають загально-громадського чи державного значіння, що дійсно необхідні для господарства і які, окремо чи разом з другими, не можуть бути об'єктами самостійного лісового господарства. Але всі ці залишені у приватнім користуванні участки можуть використовуватись тільки як лісові з правильним разрахунком користування і ніякій роскорчовці підлягати не можуть, — для чого над ними встановлюється пильний контроль та догляд, згідно з ст. 28 та 24 Інструкціі 12 Лютого. Лісові участки площею менш 15 десятин, що будуть призначені до передачі в державне порядкування, складають лісові участки другоі черги; ці участки приєднуються до істнуючих вже чи новоутворених лісницв. Приєднуються до лісництв і ті землі, котрі не здатні до сільско-господарської культури, а пригодні тільки до лісорозведення (сипки піски, яри тощо).
Невеликі лісові участки, що буде недоцільно цілком взяти до державного порядкування (Інструкція п. 5 літ. г.), можуть бути передані до порядкування
