Сторінка:Гюґо В. Люкреція Борджія (Відень, 1920).pdf/58

Цю сторінку схвалено

ДРУГИЙ ЧОЛОВІК. До кого-ж ти маєш діло, Астоліо?

ПЕРШИЙ ЧОЛОВІК. До того сіньора, що тільки що увійшов сюди. А тобі кого треба?

ДРУГИЙ ЧОЛОВІК. Того самого.

ПЕРШИЙ ЧОЛОВІК. Чорт!

ДРУГИЙ ЧОЛОВІК. Що ти хочеш робити з ним?

ПЕРШИЙ ЧОЛОВІК. Одвести його до герцоґіні. — А ти?

ДРУГИЙ ЧОЛОВІК. Я хочу одвести його до герцоґа.

ПЕРШИЙ ЧОЛОВІК. Чорт!

ДРУГИЙ ЧОЛОВІК. А що його чекає в герцоґіні?

ПЕРШИЙ ЧОЛОВІК. Певно кохання. — А в герцоґа?

ДРУГИЙ ЧОЛОВІК. Мабуть шибениця.

ПЕРШИЙ ЧОЛОВІК. Як зробити? Він не може бути одночасно і в герцоґа і в герцоґіні: щасливим коханцем і повішеним.

ДРУГИЙ ЧОЛОВІК. Ось дукат. Киньмо на орла й решку, кому з нас дістанеться чоловік.

ПЕРШИЙ ЧОЛОВІК. Згода.

ДРУГИЙ ЧОЛОВІК. Як що я програю, то скажу герцоґові, що не застав птиці у гнізді. Мені байдуже до герцоґських справ. (Він підкидає дукат.)

ПЕРШИЙ ЧОЛОВІК. Решка.