гадаєш, який ти близький мені. Сказати йому? Дженаро, в наших жилах тече одна кров. Твій батько — то Жан Борджія, герцоґ Гандійський!
ДЖЕНАРО. Ваш брат! А ви моя тітка, сіньоро!
ЛЮКРЕЦІЯ БОРДЖІЯ (на бік). Його тітка!
ДЖЕНАРО. О! Я ваш небіж. То моя мати та нещасна герцоґіня Гандійська, якій заподіяно стільки лиха од Борджіїв! Сіньоро Люкреціє, це про вас моя мати говорила мені в своїх листах. Ви з тих самих родичів, що вбили мого батька й затопили кровю й сльозами долю моєї матері. Тим більше я маю помститись за мого батька й захистити мою матір. Ви моя тітка! Я сам з Борджіїв! О, від того можна збожеволіти. — Слухайте мене, дона Люкреціє Борджія! Ви прожили довго й усі ваші гріхи певно зробили вас огидною для вас самих. Чи правда тому? Отже пора скінчити це. В таких родинах, як наша, де злочинство переходить з роду в рід у спадщину, як призвище, трапляється не раз, що тому ходові кладеться край душегубством у самій родині й той останній злочин змиває всі попередні. Ні одного благородного чоловіка не осуджували за те, що він зрізав погану гильку з дерева своєї родини. Еспанець Мюдара вбив свого дядька Родріґа де Ляра за менші провини од ваших. Усі благословляли його за те, що він убив свого дядька, чуєте, моя тітко? — Годі,
