Сторінка:Гюґо В. Люкреція Борджія (Відень, 1920).pdf/10

„Маріон де Льорм“ („Marion de Lorme“, 1829 р.), „Гернані“ („Hernani“, 1830) та вже згадане „Король забавляється“ — це ті три перші драми після драми про Кромвеля, які попереджують траґедію „Люкреція Борджія“. Геройка першої з них — проста вуличниця. Герой другої — еспанський бандит. Герой третьої — осоружний, горбатий блазен Франца I. Театральна вистава першої і третьої була з огляду на невблагано правдиві подоби деспотичних королів (Людвика XIII. і Франца I.) спершу заборонена. А вистава драми „Гернані“ — дня 25. лютого 1830 р. — лишиться зза могутньої стихійности свого вражіння на слухачів на все пропамятною датою в історії французької драми і французького театру взагалі. Вона поділила суспільність оконечно на два, трохи не смертельно ворожі собі табори. Видвигнула на овиді артистичного й письменницького життя два творчі ідеали як дві поборюючі себе сили. Словом, — сотворила між клясиками й романтиками цього пропамятного вечера в Theatre Française настрій такий боєвий, пристрастний і непримиримий, що порівняти з ним можна б хіба той день 23. червня 1789, в якім після гострих слів графа Мірабо до пана де Брезе Французи оконечно поділилися на тих, що мали сотворити революцію, і тих, що мали від неї згинути. Значить — поклонникам подібних богам героїв клясичної траґедії