пострілів налетів на ті поля й на ті ліси, повні проміння; а над хутором знявся вгору великий дим, розтятий ясним полум'ям, так ніби хутір був лише купа соломи, що то горіла. То було щось раптове й сумне, несподівана зміна спокою на несамовитість, пекельний вибух серед світанку, жах без переходу. В боці Ерб-ан-Пайль билися. Маркіз спинився.
Кожен в такому випадку відчув би цікавість сильнішу за небезпеку; хочеться знати, хоч би й загинути від того. Він зійшов на горба, що коло нього проходила розрита дорога. Там його було видно, але й він бачив. За скілька хвилин він уже опинився на горбовім верху. Він подивився.
Справді, була стрілянина й пожежа. Чути було крик, видко було вогонь. Хутір був осередком невідомо якої катастрофи. Що сталося? Чи хтось напав на хутір Ерб-ан-Пайль? Але хто? Чи то битва? А може швидче військова екзекуція? Сині, і то з наказу революційного декрету, дуже часто карали непокірні ферми й села вогнем; палили, наприклад, кожну ферму й кожен хутір, що не нарубала дерева, як наказував закон, та не зробила й не прочистила в гущавині проходу для республіканської кінноти. Як-раз так покарали зовсім недавно Бургонську парафію коло Ерне. Чи то й Ерб-ан-Пайль опинилася в такому становищі? Було видко, що в кущах і огорожах Танінських і Ерб-ан-Пайльських не було зроблено жадної просіки, як наказував декрет. Чи то була кара за це? Може прийшов наказ до авангарду, що був на хуторі? Чи не був цей авангард частиною одної з тих колон, що прозивалися пекельні колони?
Дуже колюча й дуже дика гущавина оточувала зо всіх боків той горб, що на його верху стояв маркіз і роздивлявся. Ця гущавина, що звалася Ерб-ан-Пайльським гаєм, була велика, як ліс, тяглася аж до хутора і ховала в собі, як усі бретонські хащі, сітку ярів, сте-
105
