Сторінка:Гюго В. Дев'яносто третій рік (1928).djvu/73

Ця сторінка вичитана
КНИГА ЧЕТВЕРТА.
 
Тельмарш.
 
I.
 
На верху дюни.
 

Старий почекав, поки Гальмало зник, тоді загорнувся щільніше в свій плащ і пішов. Він ішов помалу, замислившись. Він простував до Гюїн, а Гальмало до Бовуар.

За ним здіймався величезний чорний трикутник Сен-Мішельської гори, вона для океану те саме, що Хеопсова піраміда для пустелі. На ній тіара з собору й кіраса з фортеці з двома широкими баштами на сході, однією круглою, другою чотирикутною, що допомагають горі тримати вагу церкви й села.

Рухливі піски Сен-Мішельської бухти пересовують непомітно свої дюни. За тих часів між Гюїн і Ардевоном була дуже висока дюна, що тепер згладилася. Цяя дюна, що зрівнялася потім від удару рівнодення, тоді була визначна з того, що була стародавня й мала на своїм вершку камінного стовпа, поставленого в дванадцятім столітті на спомин собору, що відбувався в Авранші проти вбивців святого Толіаса Кентерберійського. З вершка тої дюни видко було всю околицю й можна було орієнтуватися.

Старий пішов до дюни й зійшов на неї.

Зійшовши на самий верх, він сів на одному з чо-

89