— То добре. Слухай, Гальмало. Ти підеш праворуч, а я ліворуч. Я піду в напрямку Фужер, а ти в напрямку Базуж. Не кидай мішка, він тобі надає селянського вигляду. Сховай свою зброю. Виріж собі палицю в кущах. Плазуй високим житом. Прослизгуйся по-за огорожами. Перелазь через тини, щоб іти навпростець полями. Не наближайся до перехожих. Обминай дороги й мости. Не входь до Пенторсону. Ага! Тобі треба перейти Куенон. Як ти його перейдеш?
— Перепливу.
— Добре. А то є ще брід. Ти знаєш де він?
— Між Ансей і В'є-Вієль.
— Гаразд. Ти справді тутешній.
— Але надходить ніч. Де монсеньйор спатиме?
— Я подбаю про себе. А ти де спатимеш?
— Є моховища. Перед тим, як я став матросом, я був мужиком.
— Викинь свою матроську шапку, вона тебе зрадить. Де небудь дістанеш яку-небудь шапчину.
— Ага, картуза, то всюди є. Перший ліпший рибалка продасть мені свого.
— Добре. Тепер слухай. Ти знаєш ліси?
— Всі.
— По всій країні?
— Від Нуармут'є аж до Лавалю.
— Чи ти знаєш також назви?
— Я знаю ліси, я знаю назви, я знаю все.
— Чи ти нічого не забудеш?
— Нічого.
— То добре. Тепер слухай уважно. Скільки льє ти можеш пройти за день?
— Десять, п'ятнадцять, вісімнадцять. Двадцять, як що треба.
— Буде треба. Не впусти жодного слова з того, що я тобі казатиму. Ти підеш до лісу Сент-Обен.
— Коло Ламбалю?
— Еге. Коло яру, шо є між Сен-Ріель та Пледе-
81
