Поки старий говорив ці слова, стоячи, голосом дужчим за гомін моря, хвиля гойдала його і він з'являвся то в тіні, то в світлі; матрос зблід; краплистий піт спадав йому з чола; він тремтів, як листок; часами він цілував свого рожанця; як старий замовк, він кинув свого пістолета й упав навколюшки.
— Змилуйтеся, монсеньйоре! Простіть мені! — закричав він; — ви говорите, як сам бог. Я винен. Мій брат був винен. Я все зроблю, щоб направити свою провину. Що хочете робіть зо мною. Наказуйте. Я послухаюся.
— Я тобі прощаю, — сказав старий.
Харчі, що були в човні, здалися.
Двоє втікачів мусіли плисти з довгими викрутами і доплили до берега за тридцять шість годин. Вони перебули ніч на морі; але ніч була гарна, однак занадто місячна для людей, що хотять сховатися.
Вони мусили спочатку віддалитися від Франції й виплисти на чисте море біля Джерсею.
Вони почули останню канонаду розгромленого корвету, як чують останнє рикання лева, що його вбивають мисливці в лісах. Потім тиша запанувала на морі.
Цей корвет «Клеймор» загинув так само, як «Мстивий», але слава знехтувала ним. Не бувають героями супроти своєї країни.
Гальмало був надзвичайний моряк.
Він робив чуда зручности й змисленности; вигадування шляху межі підводним камінням, хвилями й ворожими чатами було майстерне. Вітер зменшився й море стало лагідне.
Гальмало обминув Ко-де-Менк'є, завернув по-за Шосе-о-Беф, спинився, щоб спочити скілька годин, у маленькій бухточці, що там на півночі робиться підчас
79
