занапастиш свою. Ти зробиш, що захочеш. А я, ото тоді, я виконав свою повинність, спочатку врятувавши життя твоєму братові, а потім одібравши, і тепер виконую свій обов'язок, хотячи врятувати твою душу. Поміркуй. Це тебе торкається. Чи ти чуєш гарматні постріли ось тепер? Там є люди, що гинуть, там є такі, що в розпачі конають, там є чоловіки, що вже не побачать своїх жінок, батьки, що не побачать своїх дітей, брати, що, як і ти, не побачать уже своїх братів. А з чиєї вини? З вини твого власного брата. Ти віриш у бога, правда-ж? Отже, ти знаєш, що бог страждає тепер; бог страждає в своєму благочестивому сині, королеві французькому, що так само дитина, як дитина Ісус, та що ув'язнений у башті в Тамплю; бог страждає в своїй бретанській церкві; бог страждає в своїх ображених соборах, в своїх пошарпаних євангеліях, в своїх знечещених домах молитви; бог страждає в своїх убитих священиках. Що-ж ми хотіли зробити, ми, оті на цьому кораблі, що гине в цю хвилину? Ми хтіли допомогти богові. Коли-б твій брат був добрий слуга, коли-б він вірно виконував обов'язок розумної і корисної людини, то не сталося-б нещастя з каронадою, корвета не залишили-б без уваги, він не збився-б з дороги, він не попався-б тій згубливій флоті, і ми-б тепер виходили на беріг у Франції; всі такі, як ми є, одважні салдати й моряки, з шаблею в руці, з розгорнутим білим прапором; численні, раді, веселі, і ми б допомогли бравим вандейським селянам рятувати Францію, рятувати короля, рятувати бога. Ось, що ми хтіли зробити, ось, що ми робили. Ось, що я, єдиний, що зостався, хочу зробити. Але ти не даєш. У цій боротьбі нечестивців проти священиків, у цій боротьбі царевбивців проти короля, у цій боротьбі сатани проти бога, ти — на боці сатани. Твій брат — перший демоновий спільник, а ти — другий. Він почав, ти докінчуєш. Ти на боці царевбивців проти трону, і ти на боці безвірників проти церкви. Ти позбавляєш бога останньої надії. Бо як я, — коро-
77
