північного сходу шість могутніх скель простою лінією, вони роблять вражіння великого муру де-не-де пообвалюваного. Протокою між плато й шістьома скелями плавають лише човни, що дуже неглибоко сидять у воді. По-за цією протокою — чисте море.
Матрос, що взявся рятувати човна, простував до цієї протоки. Таким чином він ставив Менк'є між битвою й човном. Він зручно плив вузьким каналом, минаючи підводне каміння справа й зліва; тепер скелі закривали битву. Заграва на обрію й несамовитий гуркіт канонади почали зменшуватися, тому, що віддалення більшало; але по тому, що стрілянина не спинялася, було видко, що корвет добре тримався і хотів зужити всі свої сто сімдесят один постріли аж до останнього.
Швидко човен опинився на вільній воді, по-за скелями, по-за битвою, по-за досягненням ядрами.
Помалу морська поверхня робилася не така темна, блискотіння, що раптово потопало в чорності, ширшало; химерна піна розбивалася на світляні пасма; біливо плавало по зморшках хвиль. Настав день.
Човнові вже не страшні були вороги; але ще треба було зробити найважче. Човен урятувався від стрілянини, але не від розбиття. Він був на чистому морі, дрібна шкарлупка, без чердака, без вітрила, без щогли, без компаса, з самим веслом супроти океану й урагану, атом на ласці у велетнів.
Тоді, серед того безкрайого простору, в тій самотності, підводячи обличчя, бліде від ранішнього світла, чоловік, що сидів спереду, пильно подивився на того, що сидів позаду, і сказав йому:
— Я брат того, що ви казали розстріляти.
