Треба було поспішатися лагодити пошкодження й братися за помпи.
Тепер, коли можна вже було оглянути міжчердаччя, на нього страшно було дивитися. В клітці розлютованого слона не буде гіршого спустошення.
Хоч і як треба було корветові, щоб його не помітили, однак була ще нагальніша потреба, — рятуватися в тій же хвилі. Мусіли освітлити чердака, поставити в скількох місцях лихтарі.
Доки тривала та трагічна пригода й екіпаж був захоплений питанням життя чи смерти, сливе не вважали на те, що робилося по-за корветом. Туман погустішав; погода змінилася; вітер робив з кораблем, що хотів; одплили від належної дороги, опинилися на видноті перед Джерсеєм і Ґернсеєм, далі на полудень, ніж слід; море розбурхалося. Великі хвилі приходили цілувати відкриті корветові рани, — страшні поцілунки. Море загрозливо гойдало. Вітрець обернувся в північний вітер. Були ознаки великого хвилювання, а може й бурі. Попереду не видко було далі, як за чотири хвилі.
В той час, як люди з екіпажу взялися наспіх та хоч здебільшого лагодити пошкодження в міжчердаччі, закривали дірки й ставили назад до батареї ті гармати, що врятувались від біди, старий пасажир вернувся на чердак.
Він сперся спиною на велику щоглу.
Він зовсім не вважав на той рух, що зчинився на кораблі. Шевальє де Ля В'євіль казав вишикувати, як до бою, по обидва боки великої щогли морських салдатів, і на свисток екіпажного начальника матроси, що працювали коло снасти, поставали на реях.
Граф дю Баубертело підійшов до пасажира.
Позад капітана йшов чоловік, понурий, задиханий, в безладній одежі, однак з виглядом задоволеним.
То був гарматій, що допіру так доречі виявив себе за упокорника почвар і приборкав гармату.
59
