Сторінка:Гюго В. Дев'яносто третій рік (1928).djvu/42

Ця сторінка вичитана

могла б виконати певніше й докладніше навіть людина досвідчена в усіх вправах, списаних у Дюрозелевій книжці про маневрування з морською гарматою.

Пака мала таку чинність, як втулка. Камінчик гальмує брилу, гілляка одвертає навалу. Каронада спіткнулася. Тоді й гарматій поклав свого залізного бруса межи спиці заднього колеса. Гармата спинилася.

Вона нахилилася. Людина одним рухом, — брусом, ніби підоймою, — підважила її. Тяжка маса перекинулася й загула, неначе дзвін падаючи; а людина, кинувшись стрімголов, обливаючись потом, накинула рухливу петлю на бронзову шию зваленої на землю потвори.

Скінчилося. Людина перемогла. Мурашка ма́ла мастодонтовий розум; пігмей узяв у полон блискавку.

Салдати й матроси заплескали в долоні.

Увесь екіпаж кинувся з линвами й ланцюгами і в одну хвилину гармату прив'язали.

Гарматій уклонився пасажирові:

— Пане, мовив він до нього, ви врятували мені життя.

Старий уже знов прибрав свого спокійного вигляду й не відповідав нічого.


VI.
 
Терези.
 

Людина перемогла, але можна було сказати, що й гармата перемогла теж. Запобігли загибелі от зараз, але не зовсім врятували корвет. Здавалося, що всіх пошкоджень на кораблі не можна було направити. В стінах було п'ять пробоїн, одна з них, — спереду, — дуже велика; двадцять каронад з тридцяти лежали в своїх станках. Каронада, піймана й прив'язана ланцюгом теж була непридатна до вжитку. Шруба на ручці в тарелі зігнулася, а через те не можна було націлятися. Батарея звелася на дев'ять штук. В трюмі текло.

58