громада, Отчизна, людськість, — є лише щабель у драбині, що приводить до бога.
Сімурден мовчав, Ґовен говорив далі:
— Хто наверху драбини, той дійшов до бога. Бог розчиняє своє лоно; треба тільки увійти.
Сімурден зробив Ґовенові знак рукою, як людина, що кличе когось.
— Вернися на землю, Ґовене. Ми хочемо здійснити можливе.
— Починайте з того, щоб не зробити його неможливим.
— Можливе завжди можна здійснити.
— Не завжди. Коли утопію силують, її вбивають. Нічого нема беззахиснішого над яйце.
— Але все ж треба схопити утопію, накласти на неї ярмо реальности, і вправити її в рамку з фактів. Ідея абстрактна — повинна обернутися в ідею конкретну; що вона втратить від цього на красі, те виграє на користі; вона тоді менша, але ліпша. Треба, щоб право увійшло до закону; і коли право зробиться законом, воно буде абсолютне. Ось що я називаю можливим.
— Можливе більше, ніж це.
— А! ти вже знову за мрії.
— Можливе це таємничий птах, що завжди ширяє понад людьми.
— Його треба зловити.
— Але живого.
Ґовен провадив далі:
— Моя така думка: — завжди вперед. Як би бог хотів, щоб людина йшла назад, він дав би їй око на потилиці. Дивімося завжди в бік ранньої зорі, розпукування, народження. Те, що падає, надає одважности тому, що здіймається вгору. Тріск старого дерева, то — поклик до молодого. Кожна епоха виконає свій твір, сьогодні громадський, завтра людський. Сьогодні питання про право, завтра про заробітню платню. Заробітня платня і право, це в істоті своїй одно й теж саме. Людина живе
408
