вища воля не привела вас до моєї колиски, де б я був тепер? Я блукав би в темряві. Коли тепер я маю розуміння обов'язків, за це я мушу дякувати вам. Я народився звязаний. Забобони це пута, ви звільнили мене від них, ви дали мені змогу вільно розвиватись, і з того, що раніше було лише мумією, ви зробили дитину. Ви вклали свідомість у душу того, хто легко міг би стати виродком. Без вас я виріс би пігмеєм. Я існую завдяки вам, я був би лише паном, ви зробили з мене громадянина; я був би простим громадянином, ви зробили з мене людину розумну. Ви підготували моє тіло до земного життя, а душу мою до життя небесного. Ви дали мені, щоб увійти в земне життя, ключ істини і, щоб увійти в небесний світ, — ключ світла. О, мій учителю, дякую вам. Це ви створили мене.
Сімурден сів на солому поруч з Ґовеном і сказав:
— Я прийшов повечеряти з тобою.
Ґовен розломив шматок житнього хліба і подав йому. Сімурден взяв одну половину; потім Ґовен простяг йому кухоль з водою.
— Перше випий ти, — сказав Сімурден.
Ґовен напився і передав кухля Сімурденові. Той став пити. Ґовен ковтнув лише раз; Сімурден пив довго.
При цій вечері Ґовен їв, а Сімурден пив. Ознака спокою в одного й гарячки в другого.
Якийсь страшний спокій панував у темниці. Сімурден і Ґовен розмовляли.
Ґовен сказав:
— Визначаються великі події. Те, що творить революція в цей момент, від нас заховане. За тим, що всі бачать, є ще инше, невидне нам. Одно застує друге. Те, що ми бачимо — жорстоке, а те, чого ми не бачимо — величне. В цю хвилину я дуже ясно все бачу. Це щось дивне й прекрасне. Треба було добре використати ввесь досвід минулого. А з того і цей надзвичайний 93-й рік. Під рештованням варварства будується храм цивілізації.
404
