Сторінка:Гюго В. Дев'яносто третій рік (1928).djvu/365

Ця сторінка вичитана

бився у тих запаморочливих спіралях, що знов і знов перевиваються та що роблять думку схожою на вужа. Справді, навіть після пильного міркування, чи можна ж було заперечити, що у Лантенака була відданість, стоїчна саможертва, велична безкористовність? Як! Перед усіма роззявленими пащами громадянської війни, виявити людяність! Як! У конфлікт нижчих правд внести правду вищу; довести, що по-над королівською владою, по-над революціями, по-над усіма земними справами, є висока ніжність людської душі, оборона кволим від дужих, порятунок, що повинні дати ті, що врятувалися, тим, що гинуть, батьківські почуття до всіх дітей у всіх старих. Довести всі ці прекрасні речі, і довести їх ціною своєї голови! Як! бути генералом і відмовитися від військових планів, від боротьби, від реваншу! Як! бути роялістом і, взявши терези, покласти на них з одного боку французького короля, монархію 15-ти віків, повернення старих законів, відновлення давнього суспільства, а з другого боку — трьох якихсь маленьких селянських дітей, і зважити,, що король, трон, скипетр і п'ятнадцять віків монархії легчі за вагу трьох безневинних! Невже це все — ніщо! Як! той, хто зробив це, все-ж є тигр, і з ним треба поводитись, як з диким звірем! Ні! ні! ні! Людина, що освітила божественим світлом безодню громадянської війни, — не потвора! Носій меча перетворився на носія світла. Пекельний Сатана зробився знову небесним Люцифером. Лантенак спокутував усі свої жорстокості цим вчинком саможертви; гублячи себе матеріяльно, морально він врятував себе; він сам себе уневиннив; він сам підписав своє помилування. Хіба ж нема права самого себе прощати. З цього часу він був гідний пошани.

Лантенак став надзвичайний.

Тепер була Ґовенова черга.

Ґовен мусив дати йому відповідь.

Тоді у світі був хаос боротьби гарних і поганих пристрастів; Лантенак, опанувавши той хаос, звільнив

381