— Гасіть! рятуйте! Але ж бо швидче! Чи вбийте мене! Мої діти! Мої діти! О, страшне полум'я! або їх витягніть звідти, або мене туди!
В перервах по між тими вигуками чути було, як спокійно тріщить пожежа.
Маркіз полапав у кешені й вийняв з неї ключа від залізних дверей. Тоді, нахиляючись під склепінням, що ним він тікав, він знов увійшов у прохід, з якого тільки що вийшов.
Ціла армія, схвильована неможливостю порятунку, чотири тисячі людей, що не могли врятувати трьох дітей — такий був стан речей.
Дійсно, не було драбини; та драбина, що послали з Жавене, не прибула; пожежа ширилась, ніби кратер, що вибухнув; зважитися гасити за допомогою майже висхлого струмка в рові було смішно; все одно, що линути на вулкан шлкянку води.
Сімурден, Ґешан і Радуб спустилися в рів; Ґовен знову піднявся до залі другого поверху в Турзі, де був верткий камінь, потайний вихід і залізні двері до бібліотеки. Там був насичений сіркою ґніт, що підпалив Іманус; і звідти почалася пожежа.
Ґовен привів з собою двадцять саперів. Виломати залізні двері, то був єдиний спосіб порятунку. Їх було страшенно міцно зачинено.
Почали бити їх сокирами. Сокири поламалися. Один салдат сказав:
— Криця, як скло проти цього заліза.
Двері були справді з кутого заліза, зроблені з поддвійних пластин, з'єднаних шворнями, кожна пластина, на три цалі завгрубшки. Взяли залізні штаби й пробували відважити ними двері. Залізні штаби поламалися.
360
