Обложники пробили в нижньому кінці віка два досить широкі отвори й зробили з них щось подібне до стрільниць. Іманус скористувався з одною з цих проколів, просунув туди руку й випустив навмання в натовп обложників другий постріл з пістоля. Куля напевне полетіла рікошетом, бо залунав не один крик, наче троє або четверо було вбито чи поранено; на сходах почалася велика заметня, люди не витримали й відступили.
Іманус відкинув два пістолі, що з них уже вистрілив, і взяв два, що ще залишалися; потім з двома пістолями в руках, він подивився крізь дірку в скрині.
Він побачив, що сталося від його пострілу.
Нападники спускалися зі сходів, умирущі корчилися на приступках. Закрут спіралі дозволяв бачити тільки три чи чотири сходини.
Іманус чекав.
— Трохи часу виграно, — думав він.
В цей час він побачив людину, що лізла на животі сходами, а трохи нижче, з-за центральної колони спіраллі, з'явилася голова салдата. Іманус націлив в цю голову й стрельнув. Почувся покрик, салдат упав, а Іманус переклав з лівої руки до правої єдиною набитого пістоля, що ще залишався в нього.
В ту мить він почув страшний біль і в свою чергу завив. Чиясь шабля розірвала йому живота. Рука тої людини, що лізла сходами, просунулася крізь другу стрільницю, пробиту в скрині й встромила шаблю в живіт Іманусові. Рана була страшна. Живіт було розірвано наскрізь.
Іманус однак не впав. Він сціпив зуби й сказав: — Добре!
Потім, хитаючись він дотягся до смолоскипу, що горів коло залізних дверей, поклав свого пістоля на землю схопив смолоскипа й, притримуючи лівою рукою свої кишки, що випадали, правою рукою спустив смолоскипа і підпалив ґнота насиченого сіркою.
345
