і я бачив їх і навіть налякав їх, тих янголів. Командире, як що впаде хоч одна волосина з їхніх маленьких херувимських голівок, присягаюсь ім'ям усього найсвятішого, я, сержант Радуб, піду за це проти самого вічного вітця. І весь батальйон сказав от що: ми хочемо врятувати дитинят, або нехай повбивають нас всіх. Це наше право, от і все! Так, нехай всіх повбивають. А тепер, моє ушанування.
Ґовен протяг Радубові руку й сказав:
— Ви молодці! Ви будете в штурмовій колоні. Я поділю вас на двоє. Я візьму шістьох до авангарду для того, щоб всі йшли за вами, а шістьох до ар'єргарду для того, щоб ніхто не відступав.
— А я, як завжди, буду начальником цих дванадцятьох?
— Звичайно.
— Дякую, командире.
— В такім разі, я буду в авангарді.
Радуб віддав честь і повернувся до своїх лав.
Ґовен витяг годинника, сказав скілька слів на вухо Ґешанові, й штурмова колона почала шикуватися.
Тимчасом, Сімурден, що ще не вирушив на свій пост на височині, й був недалеко Ґовена, наблизився до одного горниста.
— Подай гасло, — сказав він йому.
Горнист затрубив, сурма з вежі озвалася.
Ріг і сурма ще раз перегукнулися.
— Що це таке? — запитав Ґовен Ґешана. — Чого хоче Сімурден?
Сімурден наблизився до вежі з білою хусткою в руці.
Він почав говорити:
— Люди у вежі, чи знаєте ви мене?
323
