лоскип. Цей смолоскип, застромлений в залізне держало, був подібний до того, що горів в приземній залі; його засвітив Іманус і поклав тут же, коло нього, ґнота, насиченого сіркою. Страшна дбайливість.
В глибині приземної залі, на столі, на довгих козлах стояли наїдки, як в печері гомерівських часів; великі полумиски з рижем, соломаха житнього хліба, кришена телятина, перепічка з тіста та зварених у воді овочів, кухлі з сидром. Пив і їв, хто хотів.
Гарматний постріл нагадав їм, що тепер вони мають тільки півгодини.
Іманус з вершка вежі наглядав наближення обложників. Лантенак наказав не стріляти, доки вони не прийдуть.
Він сказав:
— Вони мають чотири тисячі п'ятьсот душ. Убивати їх по-за вежею марна річ. Бийте їх тільки всередині. Всередині буде рівність.
І сміючись, він додав: — Рівність, братерство!
Постановлено, що як тільки ворог почне наступ, Іманус попередить про це своєю сурмою.
Всі мовчки стали за барикадою, або на сходах і чекали з мушкетом в одній руці й рожанцем у другій.
Становище визначилося, й було таке:
Обложникам треба було влізти крізь вилом, розбити барикаду, взяти по довгій боротьбі одну по одній три залі в трьох поверхах, заволодіти під хмарою куль двома крученими сходами, сходинка по сходинці; обложенцям лишалось тільки вмерти.
Ґовен з свого боку налаштовував наступ. Він давав останні вказівки Сімурденові, що, як то відомо, повинен був, не беручи участи в самій дії, оберегати
319
