похитуючись, потім звалився й, розірваний, зім'ятий, знищений, з розхитаною оправою, зі звихненими застібками, жалібно простягся на підлозі. На щастя, він не впав на дітей.
Вони були вражені, але не роздушені. Пригоди завойовників не завжди кінчаються так добре.
Як всяка слава, це зняло великий гамір і хмару пороху.
Скинувши книгу, Рене-Жан зліз із стільця.
Одну мить він стояв мовчки, відчуваючи жах; перемога має свої страхи. Троє дітей взялися за руки й, тримаючись на віддалі, роздивлялися на великий знищений фоліянт.
Але, після недовгої задуми, Товстий Ален наблизився енергійно й вдарив книгу ногою.
Це закінчило все. Охота до зруйнування існує у всіх. Рене-Жан теж ударив ногою, Жоржета теж, але заточилася й сіла на підлогу; вона скористувалася з того й кинулася на святого Бартоломея; вся повага зникла; Рене-Жан і Товстий Ален кинулися теж і, веселі, схвильовані, тріюмфуючи, немилосердні, розриваючи малюнки й сторінки, вириваючи закладки, дряпаючи оправу, відліплюючи позолочену шкуру, виколупуючи гвіздочки зі срібних накутників, ламаючи пергамент, винищуючи священий текст, працюючи ногами, руками, нігтями, зубами, рожеві, повні сміху й лютости, — ті троє хижих янголів напали на беззахисного євангелиста.
Вони знищили Арменію, Юдею, Беневент, де знаходяться мощі святого Натанаїла, що може й є сам Бартоломей, папу Гелазія, що оголосив євангелію Барталомея-Натанаїла за апокрифічну, всі рисунки, всі карти, все, і та немилосердна кара старої книги так захопила їх, що навіть мишка, що пробігла коло них, не могла привернути на себе їхню увагу.
То було цілковите знищення.
Подерти на шматки історію, легенду, науку, чудеса правдиві чи неправдиві, церковну латинь, забобони, фа-
297
