за святим був його коментатор Пантенус, Рене-Жан призначив Пантеуса Товстому Аденові.
Тимчасом Жоржета розірвала свій великий шматок на двоє менших, потім на чотири ще менших; історія могла б сказати, що святого Бартоломея було четвертовано в Бретані після того, як з нього вже здерто було шкуру колись в АрменіІ.
Закінчивши четвертування, Жоржета простягла Рене-Жанові руку й сказала: — Ще.
Після святого й коментатора йшли гидкі портрети тлумачів. Перший був Ґавантус; Рене-Жан вирвав його й поклав в Жоржетину ручку. Всі тлумачі святого Бартоломея пішли туди-ж.
Як даєш, то почуваєш себе вищим. Рене-Жан не залишив собі нічого. Товстий Ален та Жоржета зоріли за ним, це задовольняло його; він загодився з зачудовання своїх споглядачів.
Рене-Жан, невичерпаний та великодушний, подав Товстому Аленові Фабріціо Піньятелі, а Жоржеті отця Стільтинга; потім дав Товстому Аленові Альфонса Тоста, а Жоржеті Корнеліуса Ляпіда; далі Товстий Ален мав Генриха Гамонда, а Жоржета отця Роберті з додачею краєвиду міста Дує, де він народився р. 1619. Товстий Ален одержав протест паперових фабрикантів, а Жоржета присвяту Гріфам. Там були також і карти. Рене-Жан роздав і їх. Етіопію він дав Товстому Аленові, а Лікаонію Жоржеті. Зробивши те, він кинув книгу на землю.
То була страшна хвилина. Товстий Ален і Жоржета дивилися з захватом, змішаним з жахом, як Рене-Жан насупив брови, напружив ноги, стиснув кулаки і штовхнув з підставця важке in quarto. Стара велична книга, що губить свій пристойний вигляд, то щось трагічне. Важкий, зрушений з місця том висів якийсь момент,
296