що не сподобалися б Дантові й зчарували б Віргілія. Вони голосно реготалися.
Иноді ожина колола їм пальці, дарма.
Жоржета простягла Рене-Жанові свого пальчика, на ньому виступила маленька краплинка крови й сказала, показуючи на ожину:
— Коле.
Товстий Ален, що теж вколовся, подивився на ожину недовірливо й сказав:
— Це звір.
— Ні, — відповів Рене-Жан, — це палиця.
— Недобра палиця, — сказав Товстий Ален.
Жоржеті знову захотілося плакати, але вона почала сміятися.
Тимчасом Рене-Жан, може через заздрощі до відкрить свого молодшого брата, Товстого Алена, задумав великий проєкт. Вже деякий час, зриваючи ягоди й колючи собі пальці, він часто звертав погляд у бік підставця-пюпітра, що стояв відокремлено, як монумент, на середині бібліотеки. На цьому підставці лежав славетний том святого Бартоломея.
То був справді розкішний і пам'ятний in quarto. Той святий Бартоломей був виданий у Кельні славетним видавцем біблії 1682 р., Блевом, по-латині Цезіусом. Він робився пресами з коробками й з воловими жилами. Його було надруковано не на голанському папері, але на тому прекрасному арабському папері, зробленому з шовку й бавовни, що ним так захоплювався Едрізі, й що завжди залишається білий; оправа на ньому була з позолоченої шкури з срібними застібками; чисті листки на початку й у кінці книги були з того пергаменту, що паризькі пергаменярі заприсягалися купувати лише в манастирі святого Матюрена, і «нігде-инде». В цьому томі було дуже багато
294
