між нижньою залею, де була живиця, й горищем, де була солома, три колиски; в них міцно спали Рене-Жан, товстий Ален і Жоржета. Колиски перенесено дуже обережно, щоб не збудити дітей.
То були прості селянські колиски, вербові кошики, дуже низенькі, що ставляться на землю; таким чином, дитина може вилізти з колиски сама, без допомоги. Коло кожної колиски Іманус казав поставити мисочку з юшкою й покласти дерев'яну ложку. Рятувальну драбину, зняту з гаків, поставлено на підлозі, коло стіни; Іманус звелів поставити три колиски вздовж другої стіни, навпроти драбини. Потім, гадаючи, що протяги можуть бути корисні, він розчинив навстежи всі шестеро великих біліотечних вікон. То була літня ніч, синя й тепла.
Він послав братів Пік-ан-Буа повідчиняти вікна в горішньому й долішньому поверхах. На східньому фасаді будинку Іманус помітив великий старий, сухий плющ, губкової барви, що вкривав цілком один бік мосту, згори до низу й обрамковував вікна. Він подумав, що цей плющ теж не пошкодить. Поглянувши навкруги востаннє, Іманус з тими трьома людьми вийшов із замку й вернувся до вежі. Він знову замкнув важкі залізні двері, двічі повернувши ключа, подивився уважно на величезний і страшний замок і оглянув, зробивши головою знак задоволення, насіркований ґніт. Той ґніт проходив діркою, що зробив Іманус. Тепер то був єдиний звязок між вежею й мостом. Ґніт починався з круглої кімнати, проходив під залізними дверима, входив під склепіння, гадюкою звивався по спіральних сходах, ліз підлогою коридору й кінчався в калюжі живиці під купою сухого вересу. Іманус вирахував, що треба близько чверти години для того, щоб цей ґніт, підпалений всередині вежі, запалив калюжу живиці під бібліотекою. Все це влаштувавши й уважно оглянувши, він приніс ключа від залізних дверей маркізові Лантенакові, а той поклав його до себе в кешеню.
282
