проте, завжди вельможним паном, гордим, фамільярним, елегантним і суворим.
Не можна було перечити йому. Він казав:
— Як би половина з вас збунтувалась, я звелів би другій половині розстріляти її, й боронив би вежу з тою рештою.
У той час, як маркіз клопотався біля вилому й вежі, Іманус клопотався коло мосту. З самого початку облоги, рятувальну драбину, почеплену знадвору під вікнами другого поверху, було знято з наказу маркіза й Іманус поклав її в бібліотеці. Вікна на першому поверсі, в так званій вартовій залі, були захищені потрійною арматурою з залізних брусків, вправлених у мур; таким чином крізь них не можна було ні увійти, ні вийти.
На бібліотечних вікнах не було грат, але вони були дуже високо.
Іманус взяв з собою трьох людей, що були так само, як він, здатні до всього, й зважливі на все, то були: Уанар, прозваний Бранш-д'Ор і два брати Пік-ан-Буа. Іманус взяв потайного лихтаря, одчинив залізні двері й пильно обдивився всі поверхи мостового замку. Уанар Вранш-д'Ор, був такий самий невблаганий, як Іманус, бо республіканці вбили його брата.
Іманус обдивився горішній поверх, напханий сіном і соломою, і долішній, куди він звелів принести декілька горщиків з вугіллям у додачу до бочок з живицею; коло самих бочок він казав покласти в'язки з вересу й упевнився в доброму стані насіркованого ґноту, що один кінець його був у мостовому замку, а другий у вежі. Він розілляв по підлозі, під бочками й під в'язками вересу цілу калюжу живиці й занурив у неї кінець насіркованого ґноту; потім він звелів поставити в бібліотеці,
281
