примірник, лежала на окремім підставці посеред бібліотеки. Ще в минулому сторіччі приїздили зацікавлені, щоб подивитись на неї.
Що до горища, то воно було однаково з бібліотекою довгасте, як міст; то був просто піддашок; велика просторінь повна соломи й сіна й освітлена шістьома віконечками. За єдину окрасу горище мало постать св. Варнави, вирізблену на дверях, і під нею ці вірші: «Barnabus sanctus falcem jubet ire per herbam»[1].
Отже висока й широка башта на шість поверхів, пробита подекуди стрільницями, мала для входу й виходу єдині залізні двері, що відчинялися до мостового замку, замкненого звідним мостом; позад вежі — ліс; перед вежею — височина, поросла вересом, вища за міст, нижча за вежу; під мостом, поміж вежею й височиною, — глибокій рів, вузький, повний кущів, потік у зимку, струмок на-весні, кам'янистий рів влітку, — така була вежа Ґовенів, так звана Тург.
Липень минув, настав серпень; героїчний і жорстокий подих пролинув над Францією, два привиди пройшли на обрії, — Марат з ножем у боці, Шарлотта Корде без голови; все робилося страшне. Що до Вандеї, то переможена у великій війні, вона захищалася малою, ще страшнішою, як ми вже сказали; ця війна, то був тоді один величезний бій, розпросторений по лісах; почалися поразки великой армії, що звалася католицькою й королівською; декретом виряджено до Вандеї Майянську
- ↑ Св. Варнава любив з косою пройти по траві.
267
