Залізні двері відчинялися з боку мосту до бібліотеки, а з боку вежі до великої залі під склепінням і з стовпом посередині. Та заля, як ми казали, була другим поверхом вежі. Вона була кругла, як вежа; світло проходило до неї крізь довгі стрільниці, що виходили на рівнину. Стіни її з дикого каменю були голі й ніщо не закривало каменю, що був дуже симетрично припасований. До тої залі можна було дістатися крученими сходами, зробленими в стіні, дуже проста річ, коли стіни п'ятнадцять футів завтовшки. За середнєвіччя місто брали вулиця за вулицею, вулицю — будівля за будівлею, будинок — кімната за кімнатою. Фортецю брали поверх за поверхом. Що до цього, Тург було дуже мудро збудовано і дуже неприступно і дуже тяжко до здобуття. З одного поверху до другого йшли спіральними сходами; до них незручно було доступитися, бо двері було зроблено навкоси й були вони нижчі від людського зросту; щоб пройти крізь них, треба було нахилити голову; а нахилена голова — то голова розбита; а за кожними дверима обложенець чекав на обложника.
Нижче, під круглою залею із стовпом було дві однакові кімнати, що становили перший поверх і приземну залю, а над залею було три кімнати; над цими шістьома кімнатами, нашарованими одна над одною, була кам'яна покрівля плисковата, як платформа, туди входилося вузенькими східцями.
Ставляючи залізні двері, пробили стіну в п'ятнадцять футів завтовшки; в тому довгому склепінні, що пробили, двері вмурували посередині; коли вони були зачинені, то були під цим склепінням на 6 або 7 футів у глиб, так з боку вежі, як і з боку мосту; коли вони були відчинені, ті дві частини проходу продовжували одна одну, утворюючи одно склепіння над входом.
Під цим склепінням з боку мосту відчинялася в мурі низенька фіртка, на покручені сходи, що провадили до коридору першого поверху під бібліотекою; це ще одна завада для обложника. Мостовий замок з боку висо-
265
