тридцять каронад, — чи то тому, що сподівалися бурі, чи швидче тому, що хтіли надати кораблеві смирного вигляду, — було замкнено, тоб-то, міцно прив'язано в середині потрійними ланцюгами, а жерла обіперто на зачинені люки; знадвору не було нічого видко; отвори для жерл засліплено, заслонки засунено; неначе надягли на корвет маску. Ці гармати були на бронзових колесах зі спицями давнього зразка, так званого «променястого». Звичайні корвети мають гармати на чердаці; а цей корвет, призначений для несподіванки й підступу, був на чердаці беззбройний, але збудований так, щоб міг везти, як тільки що бачили, цілу батарею в міжчердаччі. Клеймор був статури масивної й присадистої однак, мав добру ходу. Це був найміцніший корпус з цілої англійської флоти, а в бою сливе дорівнювався фрегатові, хоча мав за бізань-щоглу жердь зі звичайною бригантиною. Його керма, рідкої й мудрої форми, мала майже суцільну раму, що коштувала п'ятдесят фунтів стерлінгів на соугемптонській корабельні. Екіпаж, — увесь французький, — був з офіцерів емігрантів і матросів дезертирів. Це були добірні люди; всі до одного хороші моряки, хороші вояки й хороші роялісти. Вони мали потрійний фанатизм до корабля, до зброї й до короля.
Пів батальйона морської піхоти, на випадок потреби висісти, було змішано з матросами.
Корвет Клеймор мав за капітана лицаря святого Людовика, графа дю Буабертело, одного з найкращих колишніх королівських морських офіцерів; за капітанового помішника — шевальє де Ля В'євіля, що командував французькою гвардією в тому поході, в якому Гош був сержантом; за лоцмана корвет мав найдосвідченішого джерсейського лоцмана Філіпа Ґакуаля.
Очевидячки, цей корабель мав виконати якусь надзвичайну справу. Справді, на нього зійшов один чоловік, що мав такий вигляд, як би пускався на якусь пригоду. То був високий дід, стрункий і дужий, з суворим обличчям; по тому обличчю тяжко було визначити його
39