що всиновив од імени батальйону трьох дітей, знайдених в Содрейському лісі.
Половину батальйону, як згадує читач, знищено в Ерб-ан-Пайлі, але Радубові пощастило не бути в тому числі.
Недалеко стояв віз із соломою. Ґовен показав на нього сержантові.
— Сержанте, звеліть вашим людям зробити з соломи перевесла й обкрутити ними рушниці, щоб не чути було, як вони вдаряться одна об одну.
За хвилину наказа виконано мовчки і в темряві.
— Готово, — сказав сержант.
— Салдати, скиньте черевики, — промовив Ґовен.
— У нас їх немає, — сказав сержант.
З 7-ма барабанниками це становило 19 душ; Ґовен був двадцятий.
Він гукнув:
— В колону одинцем! За мною! Попереду барабанники, за ними батальйон. Сержанте, ви командуватимете батальйоном.
Він став на чолі колони і, в той час, як канонада тривала з обох боків, ці 20 чоловіка, як тіні, пірнули в порожні вулички.
Вони йшли так якийсь час кривульчастими вуличками вздовж будинків. Все здавалося мертвим у місті; городяни причаїлися по льохах. Всі двері забарикадовані, всі вікониці зачинені. Світла нігде.
Серед цієї тиші лемент та колотнеча на великій вулиці видавалися шаленими; гарматний бій тривав; республіканська батарея й роялістська барикада скажено випльовували одна на одну свою картечу.
По 20 хвилинах ходи цими покрученими вуличками Ґовен, що йшов у темряві зовсім упевнено, дійшов до кінця вулички, що виходила теж на велику вулицю. Але то було вже з другого боку ринку.
Позицію ворога обійшли. З цього боку барикади не було; це вічна помилка тих, що будують барикади;
236
