Берегової армії. Треба не дати панові дурити, а священикові зраджувати.
— То дуже легко, — завважив Монто. — Треба лише вплутати смерть до тої справи.
— Я для того й прийшов, — сказав Марат.
Вони підвели голови.
— Здоров, Марате, — сказав Шабо, — ти рідко буваєш на наших засіданнях.
— Мій лікар призначив мені купілі, — відповів Марат.
— Треба стерегтися купілів, — мовив Шабо; — Сенека вмер у купілі.
Марат усміхнувся.
— Шабо, тут нема Нерона.
— Але ти тут є, — промовив суворий голос.
То проходив Дантон, сходячи на свою лаву.
Марат не озирнувся.
Він нахилив голову між обличчями Монто й Шабо.
— Слухайте. Я прийшов для одної поважної справи. Треба, щоб котрийсь з нас трьох запропонував Конвентові сьогодні проєкт одного декрету.
— Я не можу, — сказав Монто, — мене не слухають, бо я маркіз.
— А мене не слухають, — сказав Шабо, — бо я капуцин.
— А мене не слухають, — сказав Марат, — бо я Марат.
Вони замовкли.
Як Марат бував заклопотаний чимсь, то його не дуже приємно було питати. Однак Монто зважився спитати:
— Марате, якого ти хочеш декрету?
— Такого, щоб карав смертю кожного військового начальника, що випустить полоненого повстанця.
Шабо вмішався.
— Такий декрет уже є. Його прийняли в кінці квітня.
194
