Сторінка:Гюго В. Дев'яносто третій рік (1928).djvu/162

Ця сторінка вичитана

анонімів. Низ у зібранні звався долиною. Там було все те, що колишеться; люди, що не зважаються, відступаються, відкладають до другого разу, чигають на инших, кожен кого небудь боїться; Гора, то були вибранці; Жиронда, то були вибранці; Долина, то була юрба. Долина резюмувала себе й конденсувала себе в Сієєсі.

Сієєс, глибока людина, що стала порожньою. Він спинився в третьому стані й не зміг знятися до народу. У деяких людей розум створений для того, щоб лишатися середнім. Сієєс називав тигром Робесп'єра, що називав його кротом. Цей метафізик скінчив не на мудрості, а на обережності. Він був двораком, а не слугою в революції. Він брав лопату й ішов з народом працювати на Марсовім Полі, запрігшись до одного візка з Александром де Богарне. Він радив мати енергію, якої сам зовсім не виявляв. Він казав жирондистам: Поставте гармату зі свого боку. Є змисленники борці; такі були, як Кондорсе з Верньйо, або, як Каміл Демулен, з Дантоном. Є мислителі, що хотять жити, — такі були з Сієєсом.

І в найкращих чанах буває осад. Під Долиною було ще й Болото. Огидний застій, що крізь нього можна було бачити прозорість егоїзму. Там дрижало німе чекання тремтіїв. Не може бути нічого огиднішого й ганебнішого. Усяке безчестя й жодного сорому; потайна злість; бунт під рабством. Вони були цинічно налякані; вони мали всю відважність підлоти; вони воліли Жиронду, а вибирали Гору; розвязання справи залежало від них; вони схилялися в той бік, де був успіх; вони віддали Людовика XVI до рук Верньйо; Верньйо віддали Дантонові, Дантона — Робесп'єрові, Робесп'єра — Тальянові. Вони ганьбили Марата живого й збожнювали Марата мертвого. Вони підтримували все, аж доки не перекидали всього. Вони мали нахил рішуче штовхати все, що хитається. Вони ставали на службу з умовою, що стають до когось тривалого, а через те, на їх погляд, хитання було зрадою їх. Вони були число, вони були си-

178