потворнішого й нічого величнішого. Юрба героїв, череда боягузів. Хижі звірі на горі, плазуни в болоті. Там кишіли, штовхалися ліктями, один одного провокували, один одному загрожували, змагалися й жили всі ті борці, що тепер уже стали привидами.
Титанічний перелік.
Праворуч — Жиронда, легіон змисленників; ліворуч — Гора, гурт бойців. По один бік: Брісо, що одержав ключі від Бастилії; Барбару, що його слухаються марсельці; Кервелеґан, що мав під рукою брестський батальйон, розміщений в касарнях на Сен-Марсоському передмісті; Жансоне, що встановив вищість представників над генералами; фатальний Ґаде, що йому одної ночи в Тюїльрі королева показала сонного дофіна; Ґаде поцілував дитину в чоло й примусив упасти батькову голову; Саль, хімеричний виказувач інтимности Гори з Австрією; Сільрі, правий кривий, так само, як Кутон, був лівий каліка; Лоз-Дюпере, що, як його один газетяр вилаяв злочинцем, то він його запросив на обід, кажучи: «Я знаю, що «злочинець», то — просто людина иншої думки, ніж ми»; Рабо-Сент-Етьєн, що почав свого альманаха 1790 року такими словами: «Революція скінчилася»; Кінет, один з тих, що скинули Людовика XVI; янсеніст Камюс, що склав цивільну конституцію для духовенства, вірив у чудеса діякона Париса і що-ночи простягався перед розп'яттям у сім ліктів заввишки, прибитим до стіни в його кімнаті; Фоше, священик, що з Камілом Демуленом зробив 14 липня; Існар, що зробив злочин, кажучи: «Париж буде зруйновано , в ту ж саму хвилину, як Брауншвейг казав: «Париж буде спалено»; Жакоб Дюпон, що перший закричав: Я атеїст, а йому Робесп'єр одповів: Атеїзм — то аристократизм; Лянжюїне, сувора, видюща й одважна бретонська голова; Дюко, л'Еріяль де Бойє-Фонфред; Ребекі, що був за Пілада в Барбару; Ребекі подавався у відставку через те, що ще не ґільйотинували Робесп'єра; Рішо, що змагався
173
