Сторінка:Гюго В. Дев'яносто третій рік (1928).djvu/141

Ця сторінка вичитана

— Що з того? — покликнув Дантон. — Коли священики хороші, то вони вартніші, ніж инші люди. Підчас революції священики перетоплюються на громадян, як дзвони на гроші й гармати. Данжу — священик, Дону  священик. Тома Лінде єпископ еврський. Робесп'єре, ви сидите в Конвенті побіч Масьє, єпископа бовеського. Великий вікарій Вогуа був у повстанському комітеті 10 серпня. Шабо капуцин. Панотець Жерль казав присягати в Же-де-Пом; абат Одран примусив оголосити, що Національне Зібрання вище за короля; абат Ґут вимагав од Національного Зібрання, щоб зняли нап'яття над кріслом Людовика XVI; абат Ґреґуар викликав знищення королівської влади.

— Його підтримував блазень Коло-д'Ербуа, — поглузував Марат. — Вони вдвох впоралися; священик звалив трона, комедіянт скинув додолу короля.

— Вернімося до Вандеї, — сказав Робесп'єр.

— Гаразд, — спитав Сімурден, що ж там таке? Що вона робить тая Вандея?

Робесп'єр відповів:

— От що. Вона має проводаря. Вона робиться страшна.

— Хто ж той проводар, громадянине Робесп'єре?

— То колишній маркіз де Лянтенак, що титулує себе принцем бретанським.

Сімурден ворухнувся.

— Я його знаю, сказав він. Я був у нього священиком.

Він подумав хвилину, і знов заговорив:

— З нього був бабій перше, ніж став вояка.

— Так, як Бірон, що був Лозеном, — сказав Дантон.

А Сімурден замислено додав:

— Так, це колишній гуляка. Він мусить бути страшний.

— Жахливий, — сказав Робесп'єр. — Він палить села, добиває поранених, убиває полонених, розстрілює жінок.

 

157